Як укласти бруківку: технологія. Загальні рекомендації
Кожний етап укладання бруківки є важливим і має свої технологічні вимоги, яких треба дотримуватися в процесі роботи. Саме тому, якщо ви хочете щоб поверхня, замощена бруківкою, відповідала плановим технічним та естетичним параметрам – ми поетапно розглянемо що і як робити. Можливо, після цієї інструкції Ви зможете укласти бруківку самостійно!
Гарантом тривалої експлуатації та належного вигляду бруківки є виконання цих нижченаведених простих рекомендацій.
Увага! При проведенні будь-яких робіт необхідно дотримуватися: вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, проектної документації та рекомендацій виробника.
Перший крок – проєктування
Перше, що треба зробити, коли укладається бруківка – підготувати проєкт, який містить такі пункти:
- Розміри необхідної ділянки замощення
- Яке навантаження планується на цю поверхню
- Тип, конфігурацію, кольорову гаму
- Скільки знадобиться бруківки
- Який план мощення
- Який буде спосіб монтажу
- Як відбуватиметься водовідведення (повздовжні та поперечні ухили).
Реалізація проєкту починається з геодезично-вимірювальних робіт, тобто треба розділити територію та визначити її рівні. По лінії розподілу вбиваються кілочки або металеві штифти з позначенням рівня, на якому буде знаходитися поверхня. Далі через ці наземні позначки протягується спеціальна будівельна нитка, яка визначає місцезнаходження верхнього краю бруківки чи бордюрів.
Другий крок – підготовка площі
Наступний етап, який необхідно виконати – зняти верхній шар органічної та родючої чистини ґрунту на місці укладання бруківки (як правило, 15-20 см). Глибина викопування залежить від власне товщини бруківки і основи під неї (зазвичай в межах 25-65 см).
Пам’ятайте! Якщо ґрунт на дні викопаного котловану розрихлений – землю слід додатково ущільнити.
Далі проводиться очистка ґрунтового покриття від можливих залишків рослин. Під знятим родючим шаром ґрунту можуть розташовуватися малопроникні для стоків ґрунти (пластична глина або суглинки) – у такому випадку необхідно збільшити глибину викопування аж до досягнення стабільних ґрунтів. Такі дії спричинять значне збільшення глибини котловану, тож замість надлишково вибраного ґрунту можна засипати пісок, щебінь або інший ґрунт з кращими властивостями.
У процесі викопування котловану потрібно правильно визначити та проконтролювати рівень ґрунтових вод: якщо він знаходиться вище рівня укладання основи під бруківку, необхідно його знизити, виконавши дренажні роботи.
На малих площах роботи другого етапу можна виконувати вручну, а в іншому випадку за допомогою машин, таких як бульдозери, скрепери і грейдери.
Третій крок – розподілення та профілювання території
Наступний етап виконання робіт передбачає проєктування конфігурації поверхні (повороти, заокруглення, перехрестя) з дотриманням рівня поверхонь та схилів (обов’язково враховуйте природні особливості вибраного об’єкта та його ландшафт).
Нахил поверхні проєктується відповідно до умов водовідведення (як правило, в межах 1 – 2,5%, що відповідає ухилу 1 – 2,5 см на 1 м довжини). При подальшому вирівнюванні ґрунтового покриття використовується шар крупнозернистого піску. Після цього проводиться процес віброущільнення днища котловану. Ці процеси (вирівнювання і трамбування ґрунту) мають виключне значення для правильного формування та фізичної стабільності майбутньої поверхні.
У деяких випадках проєктом передбачається проведення дренажної системи та інших видів комунікацій, вони встановлюються на цьому етапі відповідно до технології.
Четвертий крок – обрамлення поверхні
Кожна межа виритого котловану повинна визначатися та фіксуватися за допомогою бордюрів, поребриків (в тому числі садових) чи палісадів, між якими власне і буде укладена бруківка. Це робиться відповідно до призначення замощення та планового навантаження на поверхню, що передбачене проєктом.
Для чого це потрібно? Поребрики і бордюри запобігають розходженню замощеної поверхні, зміцнюючи її краї та допомагають зберігати форму, вони впливають на візуальне сприйняття покриття з бруківки. Бордюри, завдяки значній товщині, найчастіше використовуються при будівництві доріг і тротуарів, поребрики ж краще підходять для прибудинкових територій. Палісади найкраще виглядатимуть поруч із садовими доріжками та клумбами.
Між кожним окремим елементом має зберігатися проміжок приблизно 3 мм (шви не повинні заповнюватися), при встановленні таких бетонних виробів на основу з напівсухого бетону.
П’ятий крок – прокладання морозостійкої основи
Надійна основа – це запорука правильного укладання бруківки. Вона вкладається поверх попередньо вирівняного та утрамбованого ґрунту. Якщо основа прокладається невідповідно проєкту – виникає ризик руйнування бетонних блоків, бо замощена площа не витримуватиме навантажень.
Основа також виконує такі функції, як: дренажна – не дає бруківці вбирати вологу, захисна – зберігає покриття у належному стані навіть взимку.
Гранітний щебінь (фракції 5-40 мм) використовують як матеріал основи, який укладається шарами (завтовшки по 10-15 см). Кожен із них ретельно ущільнюється (приблизно на 20% від початкової товщини). Таким чином основа буде досить стійкою та витривалою.
Верхній шар основи складається з матеріалів фракції проміжного значення між зернистістю підсипки та основи, що запобігає змішуванню підсипки з нижніми шарами основи в процесі експлуатації, а тому не виникне просідання плитки чи рух швів.
Від чого залежить товщина основи та як її визначати? Першочергово, варто визначитися з призначанням поверхні та експлуатаційними навантаженнями, передбаченими проєктом. Це відіграє значну роль при визначенні товщини прокладання основи. Вибір також залежить від результатів досліджень властивостей ґрунту, на якому вона вкладається: в’язкі ґрунти (наприклад, глина) потребують товстішої основи.
Також технічно можливим є укладання бруківки на існуючі бетонні поверхні (з обов’язковим шаром підсипки).
Шостий крок – підготовка шару підсипки під бруківку
Над морозостійкою основою обов’язково розташовується монтажний шар підсипки. Підсипкою може бути:
• щебеневий відсів фракції 0-2 мм;
• просіяний білий пісок;
• цементно-піщана або цементно-відсівна суміш у співвідношенні від 1:3 до 1:5.
Якщо укладання бруківки здійснюється вже на існуючі бетоні поверхні – використовується цементно-піщана суміш у пропорції 1:3 з товщиною шару 3-5 см. Через наявність цементу в цьому шарі – така підсипка запобігає вимиванню піску з основи та сприяє стабілізації покриття на нестійких чи похилих поверхнях. Товщина підсипки є фіксованою і завжди має складати від 3 до 5 см, це не залежить від типу бруківки чи навантажень при експлуатації. Шар підсипки вирівнюється таким чином, щоб укладена на неї бруківка знаходилась приблизно на 1 см вище від запланованого рівня (рівня «0»).
Забороняється завібровування монтажного шару підсипки при укладанні великоформатних видів бруківки («Пента», «Екса», «Лінеа», «Патіо», «Новатор 6» «Новатор 8», «Новатор 8L »). Остаточне ущільнення підсипки разом із бруківкою виконується після її укладання за допомогою вібраційної плити тільки з еластичною гумовою накладкою.
Сьомий крок – укладання бруківки
Замощення слід починати від встановлених бордюрів чи поребриків (це робиться щоб не пошкодити підготовану підсипку). Далі для укладання наступних рядів можна використовувати щойно замощену поверхню як точку опору. Напрям руху — від країв території до центру. Укладання кожного ряду плиток контролюється шнуром, задля досягнення рівномірного розподілу плитки по площі.
Правильний вибір малюнку замощення збільшує витривалість поверхні. На ділянках, призначених для постійного руху транспортних засобів, плитка укладається під кутом до напряму руху. Таке діагональне мощення забезпечує більш рівномірний розподіл навантаження на кожний бетонний елемент, робить поверхню стабільнішою. Це, в свою чергу, сприяє зменшенню рівня шуму від коліс.
Плитка має щільно прилягати до бордюрів чи поребриків, щоб це забезпечити – слід рівно її обрізати біля країв площі замощення, тобто на межі стику елементів брукування і бордюрів. Це також створить належний естетичний вигляд. Бруківка не повинна обрізатися більше, ніж наполовину.
Через особливості технології виробництва бруківки та використання натуральних матеріалів (різні відтінки сировини, змішування кольорів для бруківки з поверхнею колор-мікс) – можуть виникати відхилення у відтінках окремих елементів, що не є дефектом виробів. Бруківка повинна вкладатися, як мінімум, із 3-5 піддонів одночасно, аби на поверхні замощення не було помітно різниці відтінків одного кольору. Особливо важливе дотримання цього правила при замощенні бруківки з поверхнею колор-мікс
Восьмий крок – виконання швів
На завершальному етапі, коли бруківка вже прокладена, слід заповнити пусті ділянки (проміжки) між сусідніми елементами – тобто працюємо зі швами. При роботі зі швами слід чітко дотримуватися інтервалів між елементами.
По мірі виконання робіт бруківку необхідно вирівнювати, усі виявлені відхилення ширини проміжків повинні коригуватися. Наявність відступу між сусідніми плитками дозволяє їм взаємодіяти між собою, що сприяє розподілу навантаження.
Шви також є гарним методом приховання незначних допустимих відхилень розмірів бетонних елементів і компенсують можливі фізичні зміни елементів (наприклад, зміна розміру, через температурні коливання). Якщо укласти бруківку занадто тісно – матеріал для заповнення швів не буде виконувати своїх функцій. Внаслідок цього можливе утворення потертостей і тріщин на гранях і кутах бетонних елементів, а також загальне руйнування бруківки, особливо під дією навантажень і погодних умов. Часто ці нищівні процеси починаються і стають помітними одразу після ущільнення замощеної поверхні.
Матеріал для заповнення швів має створювати і підтримувати еластичну взаємодію та перерозподіл надмірних навантажень між бетонними елементами. Для цього найкраще підходить сухий білий промитий пісок (без цементних та будь-яких інших домішок) фракції 0-2 мм. На противагу – крупнозернистий пісок може застрягати і нерівномірно заповнювати шви, а наявність домішок (наприклад, глини) — викликає появу плям на поверхні бруківки. Надмірна кількість піску після затирання швів має прибиратися перед віброущільненням поверхні, а потім, якщо залишилися пустоти вони окремо додатково заповнюються. Допускається багаторазове заповнення швів у поєднанні з поливанням їх водою, яка полегшує та пришвидшує даний процес.
Розміри швівш мають бути: не менше 2-3 мм для пішохідних зон (тротуари, доріжки) та 3-5 мм для доріг, автостоянок та інших ділянок, призначених для руху транспорту.
Дев’ятий крок – вібраційне ущільнення поверхні
Замощену поверхню також додатково ущільнюють: по сухій та чистій бруківці проходяться спеціальною вібраційною машиною. Під час роботи з цим пристроєм обов’язково використовується гумова накладка, яка виконує амортизаційні функції та сприяє збереженню цілісності плитки. За відсутності такої накладки – віброплита може пошкодити бетонні елементи, а пісок зі швів потрапить в пористу поверхню бруківки та утворить плями.
Віброущільнення ділянки проводять пошарово (кожні 15 см основи) рівномірно від країв до центру аж до досягнення планового рівня поверхні та стабільності бетонних елементів. Після цього можливе повторне заповнення швів.
Після завершення усіх вищезазначених технологічних процесів поверхня замощеної ділянки повинна бути гладкою (без опуклостей та впадин), стабільною, суцільною, зі однорідними швами по ширині.
Тільки така поверхня, яка відповідає цим нормам, може почати використовуватися через 20 днів. Якщо ж бруківка була неправильно змощена – вона може зазнати пошкодження або руйнування: утворення потертостей, тріщин, подряпин та інших дефектів на бетонних елементах, за які компанія не несе відповідальності.
Укладання бруківки з поверхнею колор-мікс
Бруківка з поверхнею колор-мікс вимагає особливої уваги. Ця технологія дозволяє отримувати продукцію з різноманітними відтінками за один цикл формування бетонної суміші. Процес змішування бетонних сумішей різних кольорів відбувається хаотично, тому кожен наступний ряд бруківки за кольором може відрізнятися від попереднього. Оскільки в одному ряді вироби можуть відрізнятися за кольором від світлого до темного з різною насиченістю – збільшується ризик утворення нерівномірно забарвленої площі. Тому при укладанні слід ретельно дотримуватися певних правил.
Різниця в забарвленні елементів різних рядів бруківки з поверхнею колор-мікс (колір наска) наведена нижче.
При укладанні бруківки колор-мікс необхідно брати елементи, які відрізняються за відтінками, з різних місць піддона та як мінімум із 5-ти піддонів одночасно. Якщо виникає ситуація при якій колір виробів у ряді піддона практично однаковий – необхідно дістатись до нижніх рядів піддона до бруківки, яка за розподілом кольорів відрізняється від верхніх рядів.
+ Правильне замощення (бруківка колор-мікс)
При паралельному укладанні бруківки з різних рядів п’яти піддонів розподіл світлих та темних елементів є рівномірним, площа замощення виглядає природно та гармонійно.
– Неправильне замощення (бруківка колор-мікс)
На поверхні утворилися контрасні смуги та плями через послідовне укладанням елементів у ряди . Переходи між світлими та темними відтінками кольорів виробів надто різкі та яскраво виражені.
Сподіваємося, що ця інструкція як укласти бруківку була Вам корисною! Читайте також «Механізоване вкладання плитки (ШКМ) за допомогою Optimas H88 TORO».