Як відомо, Київ стоїть на пагорбах, їх у столиці дуже багато. Крім красивих видів, такий ландшафт несе жителям і небезпеку: в деяких районах земля насичується підземними водами і виникає загроза зсувів. Щоб не сталося біди, в Києві працює окреме відомство – “СУППР” (Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт). Його фахівці обслуговують дренажні системи і підпірні стіни. Перші виводять з пагорбів зайву вологу, другі – зміцнюють схили, щоб вони не сповзали.
Обслуговування таких систем – справа непроста, не завжди є можливість використовувати механізми. Крім того, підземні роботи належать до небезпечних, і співробітники СУППР йдуть на пенсію в 50 років.
“Основне наше завдання – це експлуатація гідротехнічних споруд міста, 868 об’єктів, які були збудовані за 80 років. Зараз у нас – 189 осіб і два десятка машин, хоча в минулі часи на підприємстві працювало понад тисячу співробітників. У нинішньому складі СУППР не веде капітального будівництва. Ми виконуємо поточний капітальний ремонт, також ремонтуємо об’єкти, які вимагають термінової уваги “, – говорить Анатолій Бойко, директор СУППР.
Дренажні штольні і галереї знаходяться на великих глибинах – до 30 або 40 метрів, вони відводять ґрунтову воду.
“Ще ми експлуатуємо приблизно 32,9 кілометрів підпірних стін в Києві – це як від Софіївської Борщагівки до Троєщини, або далі”, – пояснює Василь Боковий, головний гідрогеолог КП “СУППР”.
Незважаючи на затяжну сніжну зиму, київські пагорби зараз в нормальному стані. Однак невеликі зсуви іноді все ж відбуваються, оскільки столичні гори додатково “навантажені” будівлями. За ситуацією стежить служба геологічного моніторингу. У ній працює п’ять чоловік, які контролюють весь Київ. Геологи надають пропозиції і розпорядження порушникам зсувного режиму.
“Якщо в цілому брати, то схили в нормальному стані, все під контролем. Треба враховувати, що правобережжя Києва – це забудова в історичній зоні, як раз на схилах або під ними. Тому проблеми завжди будуть, така реальність. Це як жити біля вулкана Етна, виверження варто чекати завжди. Так що Київ – це єдине місто в Україні, в якому понад 4 тисячі гектарів – це зони, де є небезпека зсувів. у нас постійно виконується робота, щоб не було зсуву ґрунтів “, – говорить Василь Боковий.
Де і чому є загроза зсувів
У 2013 році, 22 березня раптово випало багато снігу. Коли він почав інтенсивно танути на початку квітня, схили пагорбів буквально “попливли”. В СУППР ситуацію п’ятирічної давності називають надзвичайною: тоді в місті сталося 47 зсувів. Проблеми спостерігалися в парку біля Аскольдової могили, Зеленого театру, Паркової дороги, оглядового майданчика біля Маріїнського палацу, в Мишоловській балці, в Печерському ландшафтному парку і в Національному Ботанічному саду ім. М. Гришка.
Цієї весни сніг тане поступово, тому зсувні процеси – під контролем.
“Маленькі зсуви були, як і раніше. Якщо бачимо, що можливий зсув – не чекаємо, поки ґрунт “попливе ” і робимо всі процедури”, – запевняє Анатолій Бойко.
Дощі і танення снігів – далеко не єдина причина для обвалу, часто причиною зсуву ґрунтів стає людський фактор: прориви на зношених системах водопроводу і неузгоджена забудова.
“Наприклад, в 2014 році була проблема на проспекті Лобановського – відсутність експлуатації підпірної стіни біля будинку. Стіна не наша, але там сталася аварія на водопроводі. Ще – недбайливі забудовники: хтось підрізав пагорб, а хтось захотів побудувати будинок в невідповідному місці “, – пояснює керівник СУППР.
Тим часом, проблеми на пагорбах в районі Бессарабки виникли через реконструкції підвальних приміщень.
“Там дуже багато підвалів. За останні 25 років багато хто вирішив робити свої приміщення, адже квадратний метр там дуже дорогий, і допускалися порушення. У нас там немає протизсувних споруд, хіба що в районі Кловського узвозу”, – розповів “Сегодня” Анатолій Бойко.
Повідомляють в СУППР про проблеми і самі кияни.
“Вони в цьому плані молодці: побачили щось підозріле – і реагують відразу, повідомляючи на телефон №15-51. До нас всі ці повідомлення надходять”, – зазначив директор управління.
У 90% звернень побоювання викликані чимось невідомим для мешканців, зазначає Василь Боковий.
“Наприклад, щось провалилося біля під’їзду. Це до зсуву не має відношення. Але люди пишуть, тому що вони не знайомі з професійними моментами. А ми вже розбираємося, хто за що там відповідає”, – розповів нам головний гідрогеолог.
Також чимало звернень стосуються підпірних стін, які розташовані у дворах. Такі споруди не знаходяться на балансі СУППР.
“Є ще такі, які будувалися разом з будинками за царя, наприклад – в центрі навколо Майдану Незалежності. Якщо піднімалися вгору до Софії – ви бачили, там у дворі стіни висотою по метрів вісім з цегли. Ми за них не відповідаємо, але дивимося і попереджаємо, коли такі місця потребують уваги “, – уточнив Василь Боковий.
Тим часом, можливе підтоплення міста, яким на початку березня налякали киян, навряд чи буде небезпечним для київських пагорбів.
“Річки мало вплинуть на зсувну ситуацію в Києві. Якщо розіллється Дніпро – над ним є гранітна набережна. Вона захищає схил на правому березі Дніпра від розмиву або підмиву. Раніше бували роки, коли Поділ затоплювало, але все одно, на схили це мало впливає” , – заспокоїв нас головний гідрогеолог СУППР.
Крім того, в пагорбах над Дніпром є дренажні системи, які “прибирають” зайву воду.
Підземні роботи: як працюють дренажні системи
Перші дренажні системи побудували в Києві ще багато років тому, найстаріша знаходиться на території Києво-Печерської лаври.
“Наші гідротехнічні споруди зазвичай знаходяться на схилах. Наприклад, на Подолі проходять біля фунікулера і Житнього ринку. Починаючи від Поштової площі і закінчуючи біля Видубицького монастиря ви не пройдете по схилах і десяти метрів, щоб не побачити наших колодязів. На набережній – близько чотирьох десятків порталів. Кожна система – мінімум 200 метрів, а система “Магдебурзького права – Дніпро” – 1856 метрів. Вони побудовані починаючи з 1970 року до 10-х років нашого століття. Наших дренажних систем, штолень і галерей – 58 км, як від Києва до Білої Церкви “, – каже Анатолій Бойко.
Чимало “дренажек” і в центрі столиці. “У Печерському ландшафтному парку без дренажних систем ніяк. Одна – там, де Батьківщина-мати. Нижче на схилах – підпірні стіни, вони сьогодні частково на нашому балансі”, – говорить директор СУППР.
Ми спустилися в систему, яка побудована в одному з пагорбів на Кирилівській вулиці. Її звели в 80-х роках, коли схил почав “сповзати”. Під загрозою була дорога, яка проходить зверху, і будівлі в підніжжі схилу. Також пагорб зміцнили підпірною стіною на палях. Так вдалося захистити територію від можливих зсувів.
У дренажної штольні – вологі ребристі стіни. Зі стелі через кожні 3-4 метри капає вода з труб-фільтрів, які відводять воду з ґрунту. Місцями стікають цілі струмки, це означає, що труба “забирає” невелике джерело. Високій людині тут буде явно некомфортно: тунель ледь досягає 1,6 метра у висоту, а далі і зовсім перетворюється в метрову трубу. Тим часом, там чисто: з підземних галерей регулярно вибирають ґрунт, а зі стін збивають “сталактити”, які з’являються з-за солей жорсткості, розчинених у воді.
При цьому вода в тунелі – абсолютно прозора. Далі вона потрапляє в Дніпро. Щодня дренажні системи виводять десятки кубометрів підземних вод.
“Обслуговування нашої дренажної системи досить просте. Вибирається ґрунт, іноді він потрапляє туди з фільтрів. Кожна бригада має свій обсяг робіт, вранці йдуть туди з тачками – більше туди нічого не затягнеш. Правда, іноді можна застосовувати і нові технології: у нас тепер є машини, які промивають водостоки, а також механізм, який зрізає коріння дерев, які пробиваються всередину труб. З поверхневими роботами трошки легше, у нас навіть жінки водостічними лотками займаються. Головне завдання – зібрати максимум води і як можна швидше відправити в її стоки, щоб вона нічого не розмивала і не створювала проблем і неприємностей “, – розповів сайту”Сегодня” директор СУППР.
Машина для прочищення стоків.
Ремонт в “дренажках” робиться постійно, кожна закріплена за певною бригадою. Невеликі пошкодження закладають цементною сумішшю, а пошкоджену стійку – “ребро” в стінах штолень при необхідності можна повністю замінити.
“Усі системи поводяться по-різному. Одна вимагає уваги раз в місяць, інша – щодня. Фільтри постійно чистимо. Де треба – ми проводимо реконструкцію, щось по-новому придумуємо. Проблема в тому, що ґрунтів над тунелями, як правило, метрів п’ять і більше, вони важкі. Також для проведення робіт є небезпечними пливуни: пам’ятаю, в 1986 році у нас в одній системі вирвало і винесло в галерею 860 кубів ґрунту “, – розповів Анатолій Бойко.
Дигерів, які пробираються в дренажні системи, хоча і вважають в СУППР друзями (вони іноді допомагають управлінню), але прогулянки по підземних галереях не заохочують.
“Ми попереджаємо їх, що це – дуже небезпечна розвага і просимо, щоб вони не водили туди на екскурсії дітей і людей, які можуть мати проблеми зі здоров’ям. Адже дренажні системи часом знаходяться не в одному рівні – буває два, а то і три. У кожному є колодязь для скидання води в нижній рівень. Туди можна впасти і загинути. До того ж, ми не застраховані від того, що в наші вентиляційні шахти може впасти якась тварина, загинути там, і при розкладанні можуть виникнути проблеми. Також можуть відбуватися пошкодження на підземних газопроводах. Коли ми заходимо в дренажні системи, то використовуємо спеціальні апарати – газоаналізатори, які перевіряють наявність токсичних газів “, – розповів нам директор управління.
Ще одна небезпека – деякі старі дренажні системи пов’язані з зливостоками.
“Раніше це допускалося, тому що Київ не був так забруднений. В останні роки проектна документація не передбачає такого, оскільки на дорогах бувають паливно-мастильні матеріали, які, потрапляючи в дренажні системи, можуть випаровуватися і будуть проблеми для людей”, – попереджає Анатолій Бойко.
А якщо опинитися в системі, яка приймає стоки з вулиць під час дощу – стрімкий потік зіб’є з ніг, і людина загине в лічені хвилини.
Підпірні стіни: де зараз укріплюють схили
На перший погляд, іноді ці споруди нагадують бетонні паркани, тільки набагато вище звичайних. Насправді від конструкцій в глибину пагорбів йдуть палі, які уберігають схили від зсувів.
Крім вже існуючих підпірних стін, в місті будують і нові. Зараз масштабні протизсувні роботи проходять на озері Глінка, вулицях Нижньоюрківській і Петра Радченка, завершуються роботи на проспекті Лобановського, 14. Також схили укріплюють сумлінні забудовники, які прислухаються до рекомендацій фахівців з СУППР.
“Ми намагаємося, щоб все було узгоджено з нами і надати їм технічні умови, контролювати хід роботи. Але не завжди це виходить – ми не можемо зі своїм колективом юридично вплинути на забудовників. Ми можемо дати їм припис, вказати особисто, промоніторити, підказати щось “, – говорить директор управління.
Також в місті чимало дрібних об’єктів. На деяких з них роботи виконуються частково за рахунок коштів спонсорів.
“Ми наводимо порядок на об’єкті на вулиці Трьохсвятительській, за рахунок замовника виконали роботи по підпірній стінці, завдяки чому перешкодили руйнуванню схилу. На вул. Нижньоюрківській і Глибочицькій теж виконувалися роботи. Сьогодні працюємо в Реп’яховому яру, де йде забудова, ми взяли підряд щодо відведення води і дренажу. Зараз міняємо свої комунікації за рахунок небюджетних коштів на Володимирській гірці. Там зараз йдуть серйозні роботи з благоустрою в парку, підрядники змінюють підпірні стінки “, – розповів директор СУППР.
Ми побували на будівництві підпірної стіни на вул. Нижньоюрківській, 53. Тут є проблемна зсувна ділянка гори. Конструкція, яка захистить схил, виглядає монументально: величезна залізобетонна стіна, до якої прилягають величезні куби з арматури – контрфорси. Незабаром їх заллють бетоном.
“На цій ділянці – складний рельєф і геологічна будова. На верхній частині пагорба, де знаходиться автостоянка і Головний сервісний центр МВС України, є існуюча підпірна стіна. Але на схил потрапляла поверхнева вода, яка насичувала цей масив ґрунту. Її відведення частково організували вгорі, в зливову систему, однак частина води все ж продовжувала потрапляти на схил. Міська влада знайшла кошти і зараз виконуються протизсувні роботи, зміцнюється схил “, – розповів нам гідрогеолог Валентин.
Тут на велику глибину забурюються палі нової підпірної стіни, в свердловини опускаються каркаси, заливається бетон. Палі з’єднують загальним монолітним залізобетонним поясом. Додатково проводяться роботи по організації поверхневих стоків.
“Коли об’єкт закінчать – буде забезпечений інженерний захист всього пагорба. Тут внизу знаходиться котельня, яка має велике значення для цього району” – пояснює фахівець СУППР.
Тим часом, в одному з дворів на Воздвиженці фахівці СУППР займаються поточним ремонтом підпірної стіни і ліквідацією наслідків невеликої опливини на схилі. Також приведуть до ладу і опорну стіну.
“Вона побудована ще в 1986 році. Ми помітили, що декоративна кладка частково відійшла від самої конструкції стіни і хочемо її закріпити. Всі стіни потребують догляду. Тому експлуатаційна служба їх оглядає і вчасно вживає заходів”, – розповів Анатолій Бойко.
До речі, незабаром у Києві можуть з’явитися підпірні стіни з сучасних конструктивних елементів які виробляють в Одесі.
Конструкції у них інші і монтаж швидкий. Такі можна за години змонтувати, – говорить голова СУППР.
Так сучасна підпірна стіна виглядає з фасаду.