Корисно

09ТРА

Що таке система SmallBlock?

Пропонуємо більш детально познайомитися з ТМ «KambiBlock», а точніше з її системою SmallBlock (підпірні стіни від нашої торгової марки). Система «SmallBlock» – це комбінована армоґрунтова конструкція (підпірна стіна), яка складається з георешітки «Fortrac», що пошарово армує масив ґрунту зворотного засипання, а також облицювальних бетонних блоків «SmallBlock SB-1». Застосування геосинтетичних матеріалів забезпечує високу несучу здатність споруди під статичним та динамічним навантаженням. Сполучні стрижні з композитної арматури дозволяють легко вирівняти окремі блоки відносно один одного, а також досягти надійного механічного з'єднання між елементами армоґрунтової конструкції. Конструкція блоків дозволяє створювати різні радіуси та вигини. КМД «Камбіо» - виробник підпірних стін та відповідно має в асортименті блоки для підпірних стін вищої якості. З нашими пропозиціями можете ознайомитися у розділі « Підпірні стінки». Інструкція з монтажу системи SmallBlock Дана стаття призначена для полегшення розуміння як правильно встановлювати та будувати підпірні стіни з системи «SmallBlock». Рекомендації, представлені в статті, є навчальним матеріалом для підрядних організацій. Завдяки ним Ви зможете, без проблем та помилок, звести підпірні стіни, вкористовуючи наші блоки для підпірних стін системи SmallBlock. 1. Монтаж армоґрунтових конструкці й 1.1. Основа армоґрунтових конструкцій 1.1.1. Будівництво споруди починається з підготовки основи: - зняття рослинного шару ґрунту; - відсипання вирівнюючого підстилаючого шару насипу; - профілювання і планування нерівностей поверхні. 1.1.2. Вирівнюючий шар підготовки повинен представляти собою гранульований матеріал. Допускається використання піску по ГОСТ 8736 з коефіцієнтом фільтрації не менше 2 м/добу. 1.1.3. Вирівнюючий шар підготовки не повинен негативно впливати на вертикальну водопроникність ґрунту природного залягання. У межах слабкого ґрунту основи та вирівнюючого шару підготовки укладається нетканий голкопробивний геотекстиль щільністю не менше 200 г/м2 для запобігання кольматації. 1.1.4. Перед укладкою нетканих геотекстильних матеріалів вирівнюючий дренуючий шар підготовки, на поверхні ґрунтової основи, повинен бути належним чином вирівняний та ущільнений. 1.1.5. Якщо функцію основи виконує природний ґрунт - перед початком відсипання вирівнюючого шару підготовки необхідно зробити декілька проходів катку по основі. Мінімальна товщина вирівнюючого шару підготовки повинна забезпечувати проїзд та роботу будівельних машин. 1.1.6. Інженерна підготовка основи (додаткове ущільнення, заміна ґрунту, укладка розділяючих шарів геотекстилю і т.д.), складена слабкими ґрунтами, виконується відповідно до вимог проєктної документації. 1.2. Стрічковий фундамент підпірної стіни з блоків лицювання SmallBlock 1.2.1. Після визначення проєктного розташування і параметрів армоґрунтового насипу в підготовленій основі викопується основна траншея під стрічковий фундамент та дренажну систему загальною шириною не менше 610 мм. 1.2.2. В якості матеріалу, для підготовки під фундамент підпірної стінки, рекомендується використовувати незв’язний ґрунт з фракцією частинок від 5 до 20 мм. Товщина вирівнюючої основи (підготовки) повинна бути не менше 300 мм. Можливі варіанти використання ґрунтів для вирівнюючого шару (підготовки): - щебінь по ГОСТ 8267 фракція від 10 до 20 мм – в зонах з високою вологістю; - пісок по ГОСТ 8736 - в зонах з низьким рівнем вологості; - неармований конструкційний бетон підготовки класу В10. 1.2.3. Стрічковий бетонний фундамент (варіант) з вмістом цементу по ГОСТ 26633, міцністю при стисканні не менше 150 кг/см, відливається на рівній горизонтальній основі під блоки лицювання SmallBlock. Перед установкою блоків укладений бетон фундаменту необхідно витримувати до досягнення не менше ніж 75% проєктної міцності. 1.2.4. На ділянці стрічкового бетонного фундаменту виривається траншея. Мінімальна глибина закладення фундаменту в ґрунт, для району будівництва, визначається відповідно до СП 22.13330.2011 п. 5.5.7. У випадку зведення споруди на слабких ґрунтах чи на косогірний ділянках - глибина закладення фундаменту визначається проєктною організацією. 1.2.5. Гідроізоляція стрічкового фундаменту і лицьової поверхні лицювальних блоків, що знаходяться нижче рівня поверхні ґрунту, виконується обмазкою бітумною мастикою. При наявності відповідних вимог проєктної документації допускається виконання додаткової обклеювальної гідроізоляції. 1.3 Монтаж блоків лицювання SmallBock 1.3.1. Зовнішній вигляд армоґрунтової конструкції SmallBlock в основному залежить від того, як: встановлені готові блоки лицювання для підпірних стін SmallBlock, якості відсипання і формування армоґрунтового насипу, його відповідності всім вимогам. 1.3.2. Після стандартної процедури підготовки основи (ліквідація рослинності та коренів, вирівнювання ґрунту) особлива увага приділяється установці першого ряду блоків лицювання SmallBlock - він є надзвичайно важливим для стійкості та естетичності наступних рівнів. Перший ряд блоків лицювання SmallBlock встановлюється на фундамент товщиною не менше 300 мм, виконаний з щебню фракцією 20-40 мм чи бетону класу В 10 і більше. 1.3.3. Після установки першого ряду блоків лицювання SmallBlock - в отвори вставляються штифти зі скловолокна (по два на кожен блок), які дозволяють точно позиціонувати їх встановленими вище рядами. Під час опускання верхнього блоку необхідно стежити, щоб штифти двох нижніх блоків увійшли в овальні отвори блоку, що монтується (наскрізний овальний отвір буде візуальним орієнтиром). 1.3.4. Фіксація блоків лицювання SmallBlock першого ряду забезпечується відсипанням та трамбуванням застінного дренажу. У подальшому цей ряд блоків буде маркером, відносно якого монтуються та закріплюються всі інші блоки в проєктному положенні. 1.3.5. Усі порожнини блоків і пустоти навколо (одночасно з кріпленням блоків першого ряду), крім отворів під установку з’єднувальних штифтів, заповнюються гранульованим дренажним матеріалом фракцією 5-20 мм з ущільненням вручну. 1.3.6. Далі здійснюється заповнення всіх пустот блоків лицювання SmallBlock та оформлення дренажної зони дрібним щебнем. У подальшому здійснюється укладка зворотної засипки. Поверху проєктного ряду блоків та ущільнених ґрунтів (після ущільнення ґрунту дренажної зони і зворотної засипки) укладаються армуючі геоґратки, відповідно до проєктного місцерозташування. Перед влаштуванням чергового ряду блоків необхідно видалити весь зайвий щебінь з поверхні нижче розташованого ряду, забезпечивши рівну поверхню для блоків наступного ряду. Це вкрай важливо для того, щоб підпірні стіни (підпірна стіна) були стійкими та надійними. 1.3.7. Геоґратки фіксуються на з’єднувальних стрижнях (штифтах) блоків лицювання SmallBlock за допомогою яких монтується та вирівнюється наступний ряд блоків. Блоки лицювання SmallBlock монтуються із зсувом в пів блоку відносно блоків сусідніх нижніх рівнів - торці блоків, що монтуються, повинні бути посередині блоків нижнього рівня. Потім блоки для підпірних стін насуваються в сторону лицьової грані до упору (до повного контакту зі штифтами). Якщо необхідно - вирівнювання блоків одного ряду виконується по задній грані блоку. 1.3.8. Можлива укладка дренажних труб, якщо в цьому є необхідність, в просторі за блоками лицювання SmallBlock нижніх рядів, таким чином забезпечується випуск в зливову каналізацію або на поверхню землі. 1.3.9. Установлений ряд блоків лицювання SmallBlock, в поздовжньому напрямку, вирівнюється завдяки використанню довгого рівня (100 см або 150 см), а в поперечному - з використанням рівня довжиною 60-80 см . Якщо використовується нівелір чи теодоліт - перевіряється і позначається кожен 4-ий і 5-ий блоки. Різниця в рівні двох прилеглих блоків повинна складати не більше 3 мм. Мінімальна різниця у висоті блоків в ряді може досягатися рихтуванням - постукуванням по блокам гумовим молотом (для компенсації різниці в рівнях можна виконати влаштування вирівнюючого шару або шліфування блоків, вирівнюючий шар рекомендується виконувати з сухої цементно-піщаної суміші марки М300). 1.4 Нахил підпірної стіни з блоків лицювання SmallBlock 1.4.1. Нахил лицьової грані стіни будівельної конструкції залежить від положення блоків лицювання SmallBlock верхнього рівня відносно блоків нижнього рівня. Проєктний нахил стіни фіксується з’єднувальними штифтами, які встановлюються в отвори на відповідній лінії торцевої поверхні блоку нижнього рівня та крнтактують з фасонними порожнинами блоків верхнього рівня. Підпірні стіни системи SmallBlock мають три варіанти нахилу: максимальний (~8 град), середній (~4,5 град) та близький до вертикалі (~1 град). При зведенні стін з максимальним нахилом - піни розташовуються в задньому ряді отворів, при середньому - почергово в задньому і передньому рядах, при близькому до вертикалі - в передньому ряді. У процесі зведення підпірної стінки з блоків лицювання SmallBlock необхідно дотримуватись даних, наведених в таблиці 1 даного стандарту. Найменування показників Величина граничних відхилень відхилення проєктного нахилу лицьової грані у вертикальній площині стіни на 1 м висоти +/- 10 мм відхилення від проєктного нахилу лицьової грані у вертикальній площині стіни на всю висоту +/- 40 мм відхилення від величини зсування (площадки уступу) в рядах блоків +/- 5 мм відхилення від горизонталі по поверхні ряду блоків по довжині 20 м +/- 40 мм відхилення кута нахилу лицьової грані стінки від проєктного положення від -1 до +2 мм проєктного кута 1.4.2. Нахил підпірної стіни (середній чи максимальний) може застосовуватися для монтажу будь-якої армоґрунтової конструкції. Важливо! Даним технічним рішенням передбачена технологія монтажу підпірної стіни з 0-вим градусом нахилу. Далі дивимось візуалізації. 1.5. Відсипання та ущільнення ґрунту насипу 1.5.1. В якості зворотної засипки використовується незв’язний ґрунт відповідно до вимог проєкту. Укладку, розподіл, нівелювання та ущільнення ґрунту засипки слід проводити з розташуванням будівельної техніки паралельно поздовжньої осі блоків лицювання SmallBlock. Під час проведення вищенаведених операцій необхідно бути обережними, щоб геоґратки та блоки для підпірних стін SmallBlock не пошкодилися чи не встановилися з порушенням проєктних допусків. Відсипка ґрунту повинна бути організована так, щоб будь-які транспортні засоби не переміщувалися по поверхні відкритих геоґраток. 1.5.2. Ущільнення зворотної засипки виконується з обов’язковим забезпеченням оптимальної вологості ґрунту, що відсипається, з врахуванням його характеристик та ущільнюваної техніки, що застосовується. Для підтримання оптимального рівня вологості використовується технічна вода по ГОСТ 23732. 1.5.3. Спланований ґрунт зворотної засипки ущільнюється катками. Допускаються до використання для ущільнення ґрунту насипу катки з вібрацією на відстані не ближче 3 м від задньої площини блоків лицювання SmallBlock. Відстань в 3 метри, що залишилась, повинна трамбуватися ручними вібротрамбовками. 1.5.4. Кожен шар зворотної засипки ущільнюється до досягнення відносної щільності, що складає не менше 95% природної щільності використаного ґрунту, за виключенням останніх 30 см формуючих шарів, які повинні мати щільність не менше 98% природної щільності. 1.5.5. Укладка, формування та ущільнення ґрунтового насипу для забезпечення належної щільності ґрунту конструкції виконується шарами, товщина яких залежить від типу трамбуючого механізму, в тому числі в місцях розкладання армуючих геоґраток. 1.6. Армування ґрунту насипу 1.6.1. Тип та розривні характеристики геоґратки, а також довжина, відмітки та розташування армуючих шарів визначаються проєктною документацією. Розрахунки міцності та визначення параметрів армування підпірних стін системи SmallBlock рекомендується виконувати із застосуванням програмних комплексів. 1.6.2. Всі шари геоґратки укладаються відповідно до проєктного рівня. Товщина проєктного шару ґрунту між полотнами підтверджується розрахунком і повинна бути кратною висоті блоків, але не більше трьох блоків лицювання SmallBlock чи 600 мм. Полотна проєктної довжини укладаються робочим напрямком перпендикулярно осі підпірної стіни на заздалегідь ущільнену горизонтальну поверхню зворотної засипки, з фіксацією на верхній частині блоків штифтами. Потім монтується наступний ряд бетонних блоків. 1.6.3. Перекриття полотн по ширині повинно складати не менше 20 см. Напрямок перекриття визначають з урахуванням напрямку і розрівнювання зворотної засипки для виключення задирання геоґратки. З’єднання полотн по довжині не допускається. При зведені підпірних стін в кутах і кривих в місцях перетину геоґратки слід забезпечити мінімальний шар ґрунту між шарами - 5 см. 1.6.4. Для виключення утворення складок і хвиль - виконати вирівнювання полотна та легкий натяг. Щоб уникнути зміщення осі підпірної стіни - не допускається прикладати надмірне зусилля при натягу геоґратки. Це важливо для збереження проєктного положення геоґратки: при можливому впливі технологічних навантажень, що виникають при відсипанні та розрівнюванні вище розташованого шару, а також при сильних вітрових впливах потрібно виконати закріплення полотна анкерами. 1.7. Монтаж завершальних блоків (кришок) 1.7.1. Технологічні операції, перераховані в п.п. 1.3-1.6, повторюються поки підпірна стіна не досягнення проєктних відміток. 1.7.2. На завершальному етапі виконується монтаж кришок блоків лицювання SmallBlock із використанням будівельного клею чи цементного розчину для запобігання сповзання чи вандалізму. У блоки завершального ряду, перед монтажем кришок, установка штифтів не виконується. 1.8 Завершення будівництва та відновлення ландшафту 1.8.1 Блоки лицювання SmallBlock в місцях контакту та сполучення з іншими бетонними спорудами (опори мостив, шляхопроводів і т.д.) повинні щільно прилягати до поверхонь цих бетонних споруд. 1.8.2 Цільове використання армоґрунтових конструкцій SmallBlock: відновлення прилеглих до них територій та необхідність проведення комплексу природоохоронних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на їхнє подальше використання - визначається проєктом об’єкту. 2. Додаткові візуалізації: підпірні стіни SmallBlock Сподіваємося, що ця інформація про підпірні стіни була Вам корисною! Читайте також статті про інші підпірні стіни нашого виробництва: « Що таке система FreeBlock? » та « Що таке система MaxiBlock? ».

ЧИТАТИ

09ТРА

Що таке система MaxiBlock?

Пропонуємо більш детально познайомитися з ТМ «KambiBlock», а точніше з її системою MaxiBlock (підпірні стіни від нашої торгової марки). Система «MaxiBlock» - комбінована армоґрунтова конструкція, що виконується за допомогою пошарового армування ґрунту шляхом зворотного засипання геосинтетичним матеріалом (георешітка, геотекстиль та ін.). Конструкція стіни здатна витримувати великі динамічні та статичні навантаження. Цілісність фактури з масою блоку дозволяє уникнути додаткових експлуатаційних витрат. КМД «Камбіо» - виробник підпірних стін та відповідно має в асортименті блоки для підпірних стін вищої якості. З нашими пропозиціями можете ознайомитися у розділі « Підпірні стінки». Інструкція з монтажу системи MaxiBlock Дана стаття призначена для полегшення розуміння як правильно встановлювати та будувати підпірні стіни з ситеми «MaxiBlock». Рекомендації, представлені в статті, є навчальним матеріалом для підрядних організацій. Завдяки ним Ви зможете, без проблем та помилок, звести підпірні стіни, вкористовуючи наші блоки для підпірних стін системи MaxiBlock. 1.1 Обладнання та механізми До початку будівництва підпірної стіни переконайтеся, що у вас є все необхідне обладнання для установки блоків. Акцентуємо увагу на тому, що блоки для підпірних стін «MaxiBlock» досить великі та важкі. Для виконання робіт Вам знадобиться екскаватор та інша будівельна техніка (вібраційний каток, навантажувач з вилами і т.д.) для того, щоб належним чином звести підпірні стіни. Ручний інструмент, який Вам знадобиться, повинен включати: лопати, 2 рівня, (1,2 м і 0,6 м), віник, молоток, рулетка, шнур, аерозольна фарба, лазерний рівень, ножиці, ручна вібротрамбовка. Засоби індивідуального захисту повинні включати: відповідний одяг, чоботи зі сталевим носком, засоби захисту очей, каска, рукавички, засоби захисту органів слуху, захисту від падіння, такелаж та інші предмети, необхідні для безпечних умов праці. 1.2 Геодезична розбивка ділянки Розбивка ділянки виконується у відповідності до ВСН В.2.3-218-171, з розміщенням розбивочних знаків за межами робочого майданчика. 1.3 Умови виконання робіт Всі роботи зі зведення армоґрунтової конструкції виконуються за відсутності опадів, температура повітря має бути не нижче -15 °С. Бетонні роботи ведуться при температурі не нижче +5°С. 1.4 Нормативні документи Вимоги по контролю якості геосинтетичних матеріалів та робіт наведені в додатку Д ВСН В.2.3-218-544. Контроль якості робіт слід здійснювати у відповідності до вимог СОУ 45.200018112-028. Вимоги безпеки, охорони праці та охорони навколишнього середовища встановлені розділом 9 ВСН В.2.3-218-544. 2. Підготовка основи 2.1 Перед початком виконання основних робіт необхідно розчистити вибрану ділянку та зняти шар рослинного ґрунту. 2.2 На глибину закладення фундаменту підпірної стіни влаштовується котлован у вигляді суцільної поздовжньої виїмки. Ширина котловану визначається шириною підошви конструкції фундаменту згідно проекту. Основа котловану ущільнюється до відповідного коефіцієнту ущільнення, що відповідає вимогам ДБН В.2.3-4. 2.3 Поверхні, на які будуть укладатися елементи армування, повинні бути однорідними, гладкими, не містити нерівностей та уламкових матеріалів, які могли б пошкодити геосинтетичні матеріали. Ширина поверхні має бути не менше ніж довжина нижнього шару геосинтетичних матеріалів. Необхідна рівність основи повинна складати +/- 30 мм. 2.4 При укладанні геосинтетичних матеріалів на поверхню ґрунту в природному заляганні необхідно виконати ущільнення ґрунтів основи укочуванням до відповідного коефіцієнту ущільнення, що відповідає вимогам ДБН В.2.3-4. 2.5 При спорудженні підпірної стінки на основі, що підтоплюється, геосинтетичні полотна можуть укладатися під воду. У такому випадку необхідно забезпечити занурення геосинтетичних матеріалів на заданий рівень. 2.6 При інтенсивних атмосферних опадах необхідно захистити ґрунт основи від надмірного зволоження та забезпечити поверхневе водовідведення. Необхідно вести земляні роботи так, щоб відкритого ґрунту було якомога менше. 3. Облаштування фундаменту 3.1. Улаштування фундаменту починається з правильно виконаного вирівнюючого шару з щебню та бетонної підготовки. Основою стіни може служити як кам’яна подушка з сортованого каміння, так і стрічковий монолітний фундамент різних конструкцій. Вибір конструкції фундаменту залежить від типу ґрунтових умов ділянки проєктування, рішення приймається в кожному проєкті індивідуально. 3.2. Опалубка може бути як металева, так і дерев’яна. Верхня частина щитів опалубки встановлюється за допомогою лазерного рівня та нівеліра, а також повинна відповідати відміткам верху фундаменту по проєкту. 3.3. Для правильної установки блоків відмітка верху фундаменту по всій поверхні повинна відповідати проєктній. Необхідна рівність поверхні повинна складати +/- 5 мм. 4. Монтаж фасадних елементів-блоків «MaxiBlock» 4.1. Збірні фасадні елементи встановлюються послідовними рядами. Інтервал, рівень та вирівнювання елементів перевіряються безпосередньо після закінчення установки кожного ряду. 4.2. Установка блоків стіни виконується з фіксованої точки: кут 90 ° чи частина стіни з найменшою відміткою верху. 4.3. При установці блоків першого ряду потрібно пам’ятати - фундамент повинен мати щільний контакт з основою блоку, перевіряйте це при виконанні робіт. Блоки монтуються за допомогою екскаватора чи навантажувача. Кладка першого ряду виконується по фасадній лінії блоків, утвореній при відливанні в сталевій формі, як це показано на малюнках. 4.4. Кладка блоків ведеться в розбіг зі зміщенням в пів блока. 4.5. Після установки кожного блоку перевіряється горизонтальний рівень по самому блоку та між сусідніми. 4.6. На кожній стадії монтажу необхідно міцно закріпляти фасадні елементи відповідно до їхньої конструкції. Блоки другого і наступних рядів монтуються аналогічно першому із врахуванням пазового з’єднання. Напівкруглий паз нижньої частини блоку повинен впритул прилягати до шароподібних шпонок розташованих у верхній частині блоку нижнього ряду. Для зсування блоку в проєктне положення використовується важіль (лом, монтування). 4.7. Монтаж бетонних та залізобетонних блоків ведуть у відповідності до вимог СНиП 3.03.01. 5. Влаштування зворотної засипки, з'єднання та укладка елементів армування 5.1. Роботи зі зведення армоґрунтової стіни ведуться захватками. довжина якої повинна бути кратною ширині рулонів геосинтетичних матеріалів. 5.1. Геосинтетичні полотна укладають в напрямку МН-орієнтації вздовж дії розтягувальних зусиль - перпендикулярно до відкосу. 5.2. Геосинтетичні елементи з’єднують з фасадними елементами відповідно до проєкту: розкочують на поверхні ущільненого матеріалу заповнювача перпендикулярно фасадним елементам чи площині фасаду по всій площі захватки, щільно натягуються для запобігання виникнення хвиль та зморшок і фіксуються на місці скобами, шпильками чи матеріалом заповнювача. 5.2. Суміжні полотна геосинтетичних матеріалів в поздовжньому напрямку повинні стикуватися для забезпечення повного горизонтального перекриття. При з’єднанні суміжних армуючих елементів скобами чи степлером напуск полотн повинен складати не менше 0,15 м. При вільному з’єднанні в поздовжньому напрямку величина напуску повинна складати не менше 0,5 м і може збільшуватися до 1,0 м при недостатній несучій здатності ґрунтової основи. При цьому з’єднання внапуск виконується у напрямку ґрунту засипки та руху будівельного транспорту. 5.3. Не допускається з’єднання внапуск в поперечному напрямку відносно полотн геосинтетичних матеріалів. По закінченню рулону та недостатній довжині геосинтетичних матеріалів необхідно використовувати новий рулон. 5.4. Допускаються з’єднання на всю ширину армуючих елементів зі збереженням міцності матеріалу. Такі з’єднання не допускаються в межах 1,5 м від фасадних елементів, в межах 1,5 м нижче верху підпірної стінки і в межах 1,5 м по горизонталі суміжно з іншим з’єднанням. 5.5. Після розміщення шару геосинтетичних матеріалів необхідно укладати та ущільнювати наступний шар заповнювача так, щоб попереджати потенційну можливість пошкодження геосинтетичних матеріалів чи тривалої дії прямих сонячних променів. Забороняється залишати геосинтетичні матеріали відкритими більше ніж на 8 годин після укладки. Товщина технологічного шару ґрунту - не менше 15 см. Не допускається наявність в елементах геосинтетичних матеріалів порізів чи отворів, які не передбачені проєктом. 5.6. Ґрунт засипки повинен розміщуватись, розподілятись та розрівнюватись шарами, товщина яких визначається методами ущільнення. 5.7. Шари засипки повинні бути горизонтальними, за винятком ухилів, необхідних для дренажу та забезпечення водовідведення. Товщина кожного шару повинна бути однаковою по всій зоні заповнювача. Укладка та ущільнення матеріалу заповнювача повинні здійснюватися в напрямку, паралельному фасаду стіни поступово, одразу ж за монтажем фасадних елементів та укладкою елементів армування. 5.8. Матеріал засипки відсипається на укладені геосинтетичні матеріали товщиною 0,25-0,3 м методом насування бульдозером, за допомогою екскаватора чи екскаватора-планувальника. 5.9. У процесі будівництва, точніше при відсипанні та ущільненні ґрунту зворотної засипки, важливо не допускати зміщення та пошкодження армуючих шарів та фасадних елементів. Не допускається рух машин безпосередньо по поверхні елементів армування. Мінімальна товщина шару заповнювача для руху транспорту -0,15 м. 5.10. Відкоси ґрунту в природному заляганні повинні утримуватися від обвалення для забезпечення рівномірного розміщення матеріалу засипки. 5.11. Матеріал засипки повинен бути ущільнений одразу ж тим методом, який відповідає характеристикам матеріалу. Ущільнення починають біля фасаду стіни, його виконують до моменту досягнення потрібного коефіцієнту ущільнення всього шару засипки. Коефіцієнт ущільнення повинен бути не менше, ніж 0,95. Не допускається включень (крупні глиби та каміння), найбільший розмір яких перевищує 2/3 товщини шару. Неможна допускати відсипку матеріалу без його ущільнення в кінці робочого дня. Ущільнені поверхні повинні бути спланованими для забезпечення поверхневого водовідведення. 5.12. Ґрунт зворотної засипки повинен мати вологість, що наближається до оптимальної. Допустимі відхилення від оптимальної вологості приймаються по ГОСТ В.2.3-4. При необхідності планують додаткові заходи зі зволоження чи просушки ґрунту до отримання необхідної вологості. Якість матеріалу заповнювача необхідно контролювати під час будівництва. 5.13. Всі транспортні засоби та будівельне обладнання, що мають масу більше 1000 кг, повинні розміщуватись на відстані не менше 1,5 м від фасаду підпірної стінки. Механізми для ущільнення і методи ущільнення обирають в залежності від різновиду ґрунту відсипання. Ґрунт відсипання залежить від близькості до існуючих кар’єрів та обирається так, щоб гарантувати проєктну стійкість стіни. 5.14. Особливу увагу слід приділяти виконанню робіт в безпосередній близькості від фасадних елементів, щоб не допустити пошкодження з’єднань та зміщень цих елементів. Для ущільнення матеріалів заповнювача в межах 1,5 м зони від фасаду підпірної стіни використовують вібротрамбовки, віброплити, масою не більше 1000 кг, чи віброкатки, маса яких не перевищує 1000 кг. 5.15. Забороняється використання техніки на гусеничному ходу для роботи над зоною армування ґрунту. 6. Дренаж 6.1. Для відведення ґрунтових вод, за блоками в основі підпірної стіни, укладається перфорована дренажна труба з ухилом 0,005 м на 1 м. Дренажний шар з фракційного щебню шириною min 300 мм, обгорнутого геотекстилем, виконується на всю висоту стіни. По трубі вода відводиться в дренажний колодязь чи в лоток перед стіною. Конструкція дренажу є індивідуальною для кожного проєкту. Приклади конструкції продемонстровані на малюнках. 6.2. Проведення дренажної системи виконують відповідно до розділу 5 ВСН В.2.3-218-544 та «Методических рекомендаций по проектированию и технологии сооружения конструкций застенного и бестраншейного трубчатого дренажа» (М.: Союздорнии, 1989. - 26 с). 7. Основні етапи зведення: підпірні стіни з блоків «MaxiBlock» 1. Розробка котловану (траншеї); 2. Ущільнення основи котловану; 3. Прокладання підготовчого слою під основу стіни (бетонна, щебенева); 4. Прокладання основи (бетонний фундамент, кам’яна берма та інш.); 5. Встановлення першого ряду блоків; 6. Проведення дренажної системи та зворотна засипка першого ряду блоків з ущільненням; 7. Встановлення наступних рядів блоків із зворотною засипкою до проєктної відмітки та ущільненням. 8. Основні етапи зведення: армоґрунтові підпірні стіни з блоків «MaxiBlock» 1. Розробка котловану (траншеї); 2. Ущільнення основи котловану; 3. Прокладання підготовчого слою під основу стіни (бетонна, щебенева); 4. Прокладання основи (бетонний фундамент, кам’яна берма та інш.); 5. Встановлення першого ряду блоків; 6. Проведення дренажної системи та зворотна засипка першого ряду блоків з ущільненням; 7. Укладка першого армуючого шару з геоґратки; 8. Встановлення наступних рядів блоків із зворотною засипкою, ущільненням та укладкою геоґратки аналогічно першому ряду до проєктної відмітки. Сподіваємося, що ця інформація про підпірні стіни була Вам корисною! Читайте також статті про інші підпірні стіни нашого виробництва: « Що таке система SmallBlock? » та « Що таке система FreeBlock? ».

ЧИТАТИ

09ТРА

Що таке система FreeBlock?

Пропонуємо більш детально познайомитися з ТМ «KambiBlock», а точніше з її системою FreeBlock (підпірні стіни від нашої торгової марки). Система «FreeBlock» – це конструкція, що захищає (висота зведення стіни до 4 м). Перевага цих блоків у тому, що вони мають двостороннє облицювання, тому можуть використовуватися як підпірні стіни (ними оформляють верхню видиму частину), так і огородження. Ці блоки дають можливість ділити ділянку на зони – функціональні та естетичні. На території із ухилом чи складним рельєфом вони дозволяють провести терасування. Ми пропонуємо чотири різні варіанти лицьової поверхні блоків, які можуть бути пофарбовані в запропоновані типові кольори, а також можливий підбір індивідуальних колірних рішень. КМД «Камбіо» - виробник підпірних стін та відповідно має в асортименті блоки для підпірних стін вищої якості. З нашими пропозиціями можете ознайомитися у розділі « Підпірні стінки». Інструкція з монтажу системи FreeBlock Дана стаття призначена для полегшення розуміння як правильно встановлювати та будувати підпірні стіни з ситеми «FreeBlock». Рекомендації, представлені в статті, є навчальним матеріалом для підрядних організацій. Завдяки ним Ви зможете, без проблем та помилок, звести підпірні стіни, вкористовуючи наші блоки для підпірних стін системи FreeBlock. 1. Послідовність зведення конструкції «FreeBlock» До початку монтажу конструкції необхідно зробити: розмітку її розташування із врахуванням усіх вигинів та ухилів, підрахувати скільки знадобиться рядів каменів, спланувати благоустрій території. До початку земляних робіт з потрібної ділянки прибирається родючий шар ґрунту (25-30 см). Його потрібно перемістити на окремий майданчик і зберігати, оскільки він знадобиться при подальшому облаштуванні території. Спосіб підготовки майданчика обирається виходячи з умов рельєфу: якщо поверхня рівна або перепад рівнів ґрунту не значний - насип створюється штучним шляхом, якщо ж крутий схил ускладнює монтажні роботи - виконується виїмка ґрунту з подальшою зворотною засипкою в процесі зведення стінки. Прокладання основи починається з виїмки ґрунту під траншею (її ширина та глибина визначається відповідно до товщини основи, а отже це індивідуально для кожного проєкту). Залежно від висоти стінки обирається тип основи: вона буває з трамбованого щебню чи бетонного фундаменту. Вибір основи залежить від декількох факторів: - висота підпірної стіни; - несуча здатність ґрунту; - дизайн проєкту і т.п. Для забезпечення належної несучої здатності зона, яка укріплюється, і ґрунт під вирівнюючу подушку фундаменту повинні бути досліджені інженером. Якщо стіна висотою до 1 м - достатньо розмістити її на основі з трамбованого щебню товщиною мінімум 200 мм. Якщо стіна висотою від 1 м до 2,0 м - на шар трамбованого щебню прокладається монолітний стрічковий фундамент, товщиною мінімум 200 мм. Опалубка під фундамент може бути як металева, так і дерев’яна. Верхня частина щитів опалубки встановлюється за допомогою лазерного рівня та нівеліра і повинна відповідати відміткам верхьої частини фундаменту по проєкту. Для забезпечення повного контакту фундаменту з блоками важливо загладити його поверхню після бетонування (необхідна рівність поверхні повинна складати +/- 5 мм). Перший ряд блоків встановлюється відповідно до визначеного рівня. Блоки монтуються за допомогою екскаватора чи навантажувача. Кладка блоків ведеться в розбіг зі зміщенням в пів блока. Блоки повинні встановлюватися послідовними рядами. Інтервал, рівень та вирівнювання елементів перевіряються безпосередньо після закінчення установки кожного ряду. На кожній стадії монтажу необхідно забезпечувати закріплення фасадних елементів відповідно до їхньої конструкції. Блоки другого та наступних рядів монтуються аналогічно першому із врахуванням пазового з’єднання. Напівкруглий паз нижньої частини блоку повинен впритул прилягати до шароподібних шпонок розташованих у верхній частині блоку нижнього ряду. Після завершення будівництва всієї стіни, на поверхню каміння «Freeblock СД» укладається родючий шар ґрунту, знятий при підготовці до робіт, або укладається останній ряд у вигляді кришки «Freeblock СМК», далі виконується зворотна засипка траншеї з ущільненням. Процес ущільнення виконують поки весь шар ґрунту засипки не досягне потрібного коефіцієнта ущільнення (він повинен бути не менше, ніж 0,95). Монтаж бетонних та залізобетонних блоків ведуться відповідно до вимог СНиП 3.03.01. 2. Типові конструктивні рішення ПІДПІРНА СТІНА З ВЕРХНІМ БЛОКОМ «СД» ДЛЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ СТІНА З ВЕРХНІМ БЛОКОМ КРИШКОЮ «СМК» СТІНА З ПОСИЛЕННЯМ ІЗ З/Б СЕРДЕЧНИКІВ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ FREEBLOCK СПІЛЬНО З СИСТЕМОЮ MAXIBLOCK Сподіваємося, що ця інформація про підпірні стіни була Вам корисною! Читайте також статті про інші підпірні стіни нашого виробництва: « Що таке система MaxiBlock? » та « Що таке система SmallBlock? ».

ЧИТАТИ

02ТРА

Дорожнє покриття для важко навантажених територій (ФЕМ/ШКМ/плитка)

Загальні дані про дорожнє покриття Головним завданням технологічного проєктування покриття (для підприємств з інтенсивним навантаженням дорожньої інфраструктури) є отримання оптимального рішення як єдиного комплексу, що відповідає вимогам безпеки, характеристикам міцності, комфорту і комплексного обслуговування сучасних і перспективних транспортних шляхів. Транспортні шляхи сполучення - основні елементи технологічної структури гірничо-збагачувальних комбінатів, металургійних комбінатів та інших підприємств із інтенсивним навантаженням на дорожнє покриття. Конструкції покриттів повинні відповідати таким вимогам: бути економічно доцільними під час будівництва, з урахуванням подальшої експлуатації; відповідати особливостям технологічного процесу виробничої зони; бути міцними, що забезпечить надійну та довговічну експлуатацію при високих розрахункових (рухливих, статичних) навантаженнях, характерних для таких територій; протистояти пластичним деформаціям під впливом зовнішніх факторів; бути морозо- та тріщиностійкими; мати рівну поверхню, що забезпечить організоване водовідведення; мати антикорозійні властивості (в умовах експлуатації в агресивному середовищі); мати характеристики, що не викликають негативного впливу на здоров'я та життєдіяльність людини, а також на довколишнє (природне) середовище; мати шорсткість поверхні, що не викликатиме збій технологічного процесу та порушення техніки безпеки. Відповідно до сучасних та перспективних методів проєктування існують варіанти покриття для важко навантажених доріг (під багатотонний автотранспорт - 40 і більше т.), такі як: асфальтобетонне покриття; монолітне бетонне покриття; покриття зі штучних каменів мощення (те саме, що фігурні елементи мощення чи плитка). Перші два типи покриття досить давно присутні на світовому ринку, тому говорити про них немає сенсу. Наразі найвигіднішим є третій тип покриття - ШКМ (штучний камінь мощення) або також можна зустріти такі назви даного покриття як: ФЕМ - фігурні елементи мощення або просто плитка. Пропонуємо детальніше розглянути саме його. Покриття із ФЕМ Фігурні елементи мощення, як дорожнє покриття для важко навантажених доріг (чи інших територій) - бетонні елементи з висотою перерізу (товщиною) не менше 100 мм, площею опорної поверхні не більше 0,05 м. кв і довжиною не більше 28-30 см відповідно для прямокутного та фігурного штучного каміння. Вимоги до штучного каміння мощення містяться в стандарті організації-виробника. Будь-який дорожній одяг складається з одного або кількох шарів (згідно з ВБН В.2.3-218-186-2004 «Споруди транспорту. Дорожній одяг нежорсткого типу») – це може бути: покриття, основа та, при необхідності, додаткові шари основи. Нижче детальніше розглянемо визначення: покриття, основа та додаткові шари основи. Покриття - верхня частина дорожнього одягу, на яку спрямований основний тиск від коліс транспортних засобів та яка безпосередньо піддається впливу атмосферних факторів. Воно має бути: стабільно міцним, рівним, жорстким, протистояти накопиченню пластичних деформацій влітку, зберігати цілісність при прогинанні навесні/восени та розтягуванні від охолодження в зимовий період. Для тривалого збереження шорсткості матеріал покриття має бути стійким до стирання. При необхідності верхню частину покриття можна обробляти поверхово або наносити тонкошарове покриття різного призначення - для підвищення шорсткості, захисних, вирівнюючих та інших функцій. Основа – частина конструкції дорожнього одягу, розташована під покриттям. Головна функція - забезпечувати зменшення прогину покриття під дією зовнішнього навантаження. Основа повинна також бути достатньо жорсткою, щоб зменшувати напругу у додатковій основі та ґрунті земляного полотна до допустимих значень. Основу слід проєктувати з одного або кількох шарів. Додаткова основа повинна сприяти зменшенню прогину та напруги від транспортних засобів у покритті, підставі та земляному полотні, а також виконувати наступні функції: відведення води з верхньої частини земляного полотна (при ґрунті, що погано фільтрує) та з основи дорожнього одягу (дренажний шар/гідроізоляційний шар); зменшення товщини промерзаючого шару ґрунту (шар захисту від морозу); зменшення глибини промерзання земляного полотна (теплоізоляційний шар); виключення взаємного проникнення зернистого матеріалу основи та ґрунту земляного полотна (розділяючий шар); забезпечення проїзду автомобілів та будівельної техніки під час будівництва дорожнього одягу (технологічний шар). Один шар додаткової основи може виконувати декілька функцій. Загальна товщина дорожнього одягу та товщина окремих шарів повинні забезпечувати міцність та морозостійкість усієї конструкції. Робочий ґрунт земляного полотна - безпосередньо підстилаючий ґрунт, на який спрямоване навантаження від основи дорожнього одягу. Дорожнє покриття із ФЕМ - безпосередньо відчуває вплив від підйомно-транспортних машин, автомобільного чи технологічного транспорту, складованого вантажу (ударних та зсувних навантажень) та атмосферних факторів. Таке дорожнє покриття включає: 1. покриття зі штучного каміння висотою перерізу 100-120 мм; 2. заповнення швів між штучним камінням (3 -5 мм); 3. монтажний (вирівнюючий) шар товщиною 3-5 см в ущільненому стані (призначений для усунення нерівностей основи і може бути виконаний з піску, гранітного відсіву або цементно-піщаної суміші (піску, укріпленого 12% цементу). Основа, спільно з покриттям, забезпечує перерозподіл та зниження тиску від зовнішніх впливів на нижчі додаткові шари або ґрунт земляного полотна. Основа може бути виконана з різних матеріалів: щебню; цементно-піщаної суміші; щебню, укріпленого цементом або розклинцованою цементно-піщаної сумішшю. Додатковий шар основи, залежно від розв'язуваних завдань, може виконувати морозозахисну, дренуючу та теплоізолюючу функції. Він складається з дренуючих, не схильних до пучення матеріалів (пісок, шлак та ін.). Форма, габарити та варіанти розкладки ФЕМ істотно впливають на роботу покриття. Технологія та терміни укладання покриття Технологія укладання покриття залежить від багатьох факторів: 1. місце розташування об'єкта (геологічні умови); 2. прийняті варіанти конструкції дорожнього полотна; 3. матеріали, які використовуються; 4. постачання об'єкта матеріально-технічними ресурсами та ін. Погодні умови - основний фактор, що впливає на виконання робіт для асфальтобетонного та монолітного бетонного покриття, тобто: яскраве сонце чи мінусна температура повітря негативно впливают Покриття з ФЕМ – це вже готові бетонні елементи мощення, отримані в заводських умовах, які були витримані у нормальних температурних та вологих умовах. Таким чином, температура навколишнього середовища не впливає на покриття. На великих територіях Наша компанія веде процес механізованого укладання покриття із ФЕМ за допомогою використання машини для укладання плитки Optimas H88 Toro. Ця машина здатна виконувати укладання плитки в кількості до 1 тис. метрів, що значно знижує термін будівництва. Для наочності наведемо приклад - проєктне рішення, виконане з монолітного залізобетону та альтернативне рішення із ФЕМ для майданчика, призначеного для складання кварцового піску на території одного з ГЗК. Технічні характеристики прикладу. Навантаження на покриття: 1. складання кварцового піску загальною вагою 160-225т; 2. технологічний транспорт - автосамоскиди вантажопідйомністю - 91 т. Варіант покриття за проєктом - монолітний з/б: Позначення: 1. h = 45см - монолітний бетон, В25 (армований 10 з кроком 200). 2. Плівка поліетиленова. 3. h = 10см щебінь (фр. 5÷20). 4. h = 20см щебінь (фр. 20÷70). 5. h = 70см скельний ґрунт (фр. 150÷300). 6. h = 70см скельний ґрунт (фр. 150÷300). КДО = 145 см Альтернативний варіант покриття – з дорожньої плитки: Позначення: 1. h = 12см, дорожня плитка "Хвиля Г-образна", В30, F200, W6. 2. h=5см, підстилаючий шар відсів (фр.0÷5мм). 3. h=45см, щебінь (фр.0÷40мм), М1200. 4. Георешітка Secugrid 40/40Q1. 5. h=45см, щебінь (фр.0÷40мм), М1200. 6. Георешітка + геотекстиль Combigrid 40/40Q1. 7. Ущільнений ґрунт, Ed ≥ 10 МПа. КДО = 107 см Прикладами використання ФЕМ на території України ПОРТИ Площа покриття - 535 000 м² Площа покриття - 83 500 м² Площа покриття - 90 500 м² Площа покриття - 58 000 м² Площа покриття - 30 000 м² Площа покриття - 30 000 м² Площа покриття - 30 500 м² Площа покриття - 5000 м² Площа покриття - 4000 м² ЗАВОДИ Площа покриття - 12 000 м² Площа покриття - 4500 м² Площа покриття - 40 000 м² Площа покриття - 100 000 м² Площа покриття - 14 000 м² Площа покриття - 17 000 м² ЛОГІСТИЧНІ ТЕРМІНАЛИ Площа покриття - 70 000 м² Площа покриття - 20 000 м² Площа покриття - 11 000 м² КОМЕРЦІЙНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Площа покриття - 105 000 м² Площа покриття - 22 000 м² Площа покриття - 4000 м² Площа покриття - 20 000 м² Сподіваємося, що ця інформація про покриття для важко навантажених доріг була Вам корисною! Читайте також « Порівняльна характеристика бетонних покриттів: ШКМ, залізобетон та асфальтобетон » .

ЧИТАТИ

02ТРА

Пошагова інструкція: як якісно укласти бруківку?

Укладання бруківки Технологія та загальні рекомендації як укласти бруківку Кожний етап укладання бруківки є важливим і має свої технологічні вимоги, яких треба дотримуватися в процесі роботи. Саме тому, якщо ви хочете щоб поверхня, замощена бруківкою, відповідала плановим технічним та естетичним параметрам – ми поетапно розглянемо що і як робити. Гарантом тривалої експлуатації та належного вигляду бруківки є виконання цих нижченаведених простих рекомендацій. Увага! При проведенні будь-яких робіт необхідно дотримуватися: вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, проектної документації та рекомендацій виробника. Перший крок - проєктування Перше, що треба зробити, коли укладається бруківка – підготувати проєкт, який містить такі пункти: Розміри необхідної ділянки замощення Яке навантаження планується на цю поверхню Тип, конфігурацію, кольорову гаму Скільки знадобиться бруківки Який план мощення Який буде спосіб монтажу Як відбуватиметься водовідведення (повздовжні та поперечні ухили). Реалізація проєкту починається з геодезично-вимірювальних робіт, тобто треба розділити територію та визначити її рівні. По лінії розподілу вбиваються кілочки або металеві штифти з позначенням рівня, на якому буде знаходитися поверхня. Далі через ці наземні позначки протягується спеціальна будівельна нитка, яка визначає місцезнаходження верхнього краю бруківки чи бордюрів. Другий крок - підготовка площі Наступний етап, який необхідно виконати - зняти верхній шар органічної та родючої чистини ґрунту на місці укладання бруківки (як правило, 15-20 см). Глибина викопування залежить від власне товщини бруківки і основи під неї (зазвичай в межах 25-65 см). Пам’ятайте! Якщо ґрунт на дні викопаного котловану розрихлений - землю слід додатково ущільнити. Далі проводиться очистка ґрунтового покриття від можливих залишків рослин. Під знятим родючим шаром ґрунту можуть розташовуватися малопроникні для стоків ґрунти (пластична глина або суглинки) – у такому випадку необхідно збільшити глибину викопування аж до досягнення стабільних ґрунтів. Такі дії спричинять значне збільшення глибини котловану, тож замість надлишково вибраного ґрунту можна засипати пісок, щебінь або інший ґрунт з кращими властивостями. У процесі викопування котловану потрібно правильно визначити та проконтролювати рівень ґрунтових вод: якщо він знаходиться вище рівня укладання основи під бруківку, необхідно його знизити, виконавши дренажні роботи. На малих площах роботи другого етапу можна виконувати вручну, а в іншому випадку за допомогою машин, таких як бульдозери, скрепери і грейдери. Третій крок - розподілення та профілювання території Наступний етап виконання робіт передбачає проєктування конфігурації поверхні (повороти, заокруглення, перехрестя) з дотриманням рівня поверхонь та схилів (обов’язково враховуйте природні особливості вибраного об’єкта та його ландшафт). Нахил поверхні проєктується відповідно до умов водовідведення (як правило, в межах 1 - 2,5%, що відповідає ухилу 1 - 2,5 см на 1 м довжини). При подальшому вирівнюванні ґрунтового покриття використовується шар крупнозернистого піску. Після цього проводиться процес віброущільнення днища котловану. Ці процеси (вирівнювання і трамбування ґрунту) мають виключне значення для правильного формування та фізичної стабільності майбутньої поверхні. У деяких випадках проєктом передбачається проведення дренажної системи та інших видів комунікацій, вони встановлюються на цьому етапі відповідно до технології. Четвертий крок - обрамлення поверхні Кожна межа виритого котловану повинна визначатися та фіксуватися за допомогою бордюрів, поребриків (в тому числі садових) чи палісадів, між якими власне і буде укладена бруківка. Це робиться відповідно до призначення замощення та планового навантаження на поверхню, що передбачене проєктом. Для чого це потрібно? Поребрики і бордюри запобігають розходженню замощеної поверхні, зміцнюючи її краї та допомагають зберігати форму, вони впливають на візуальне сприйняття покриття з бруківки. Бордюри, завдяки значній товщині, найчастіше використовуються при будівництві доріг і тротуарів, поребрики ж краще підходять для прибудинкових територій. Палісади найкраще виглядатимуть поруч із садовими доріжками та клумбами. Між кожним окремим елементом має зберігатися проміжок приблизно 3 мм (шви не повинні заповнюватися), при встановленні таких бетонних виробів на основу з напівсухого бетону. П'ятий крок - прокладання морозостійкої основи Надійна основа – це запорука правильного укладання бруківки. Вона вкладається поверх попередньо вирівняного та утрамбованого ґрунту. Якщо основа прокладається невідповідно проєкту – виникає ризик руйнування бетонних блоків, бо замощена площа не витримуватиме навантажень. Основа також виконує такі функції, як: дренажна – не дає бруківці вбирати вологу, захисна – зберігає покриття у належному стані навіть взимку. Гранітний щебінь (фракції 5-40 мм) використовують як матеріал основи, який укладається шарами (завтовшки по 10-15 см). Кожен із них ретельно ущільнюється (приблизно на 20% від початкової товщини). Таким чином основа буде досить стійкою та витривалою. Верхній шар основи складається з матеріалів фракції проміжного значення між зернистістю підсипки та основи, що запобігає змішуванню підсипки з нижніми шарами основи в процесі експлуатації, а тому не виникне просідання плитки чи рух швів. Від чого залежить товщина основи та як її визначати? Першочергово, варто визначитися з призначанням поверхні та експлуатаційними навантаженнями, передбаченими проєктом. Це відіграє значну роль при визначенні товщини прокладання основи. Вибір також залежить від результатів досліджень властивостей ґрунту, на якому вона вкладається: в’язкі ґрунти (наприклад, глина) потребують товстішої основи. Також технічно можливим є укладання бруківки на існуючі бетонні поверхні (з обов’язковим шаром підсипки). Шостий крок - підготовка шару підсипки під бруківку Над морозостійкою основою обов’язково розташовується монтажний шар підсипки. Підсипкою може бути: щебеневий відсів фракції 0-2 мм; просіяний білий пісок; цементно-піщана або цементно-відсівна суміш у співвідношенні від 1:3 до 1:5. Якщо укладання бруківки здійснюється вже на існуючі бетоні поверхні – використовується цементно-піщана суміш у пропорції 1:3 з товщиною шару 3-5 см. Через наявність цементу в цьому шарі - така підсипка запобігає вимиванню піску з основи та сприяє стабілізації покриття на нестійких чи похилих поверхнях. Товщина підсипки є фіксованою і завжди має складати від 3 до 5 см, це не залежить від типу бруківки чи навантажень при експлуатації. Шар підсипки вирівнюється таким чином, щоб укладена на неї бруківка знаходилась приблизно на 1 см вище від запланованого рівня (рівня «0»). Забороняється завібровування монтажного шару підсипки при укладанні великоформатних видів бруківки («Пента», «Екса», «Лінеа», «Патіо», «Новатор 6» «Новатор 8», «Новатор 8L »). Остаточне ущільнення підсипки разом із бруківкою виконується після її укладання за допомогою вібраційної плити тільки з еластичною гумовою накладкою. Сьомий крок - укладання бруківки Замощення слід починати від встановлених бордюрів чи поребриків (це робиться щоб не пошкодити підготовану підсипку). Далі для укладання наступних рядів можна використовувати щойно замощену поверхню як точку опору. Напрям руху — від країв території до центру. Укладання кожного ряду плиток контролюється шнуром, задля досягнення рівномірного розподілу плитки по площі. Правильний вибір малюнку замощення збільшує витривалість поверхні. На ділянках, призначених для постійного руху транспортних засобів, плитка укладається під кутом до напряму руху. Таке діагональне мощення забезпечує більш рівномірний розподіл навантаження на кожний бетонний елемент, робить поверхню стабільнішою. Це, в свою чергу, сприяє зменшенню рівня шуму від коліс. Плитка має щільно прилягати до бордюрів чи поребриків, щоб це забезпечити - слід рівно її обрізати біля країв площі замощення, тобто на межі стику елементів брукування і бордюрів. Це також створить належний естетичний вигляд. Бруківка не повинна обрізатися більше, ніж наполовину. Через особливості технології виробництва бруківки та використання натуральних матеріалів (різні відтінки сировини, змішування кольорів для бруківки з поверхнею колор-мікс) - можуть виникати відхилення у відтінках окремих елементів, що не є дефектом виробів. Бруківка повинна вкладатися, як мінімум, із 3-5 піддонів одночасно, аби на поверхні замощення не було помітно різниці відтінків одного кольору. Особливо важливе дотримання цього правила при замощенні бруківки з поверхнею колор-мікс Восьмий крок - виконання швів На завершальному етапі, коли бруківка вже прокладена, слід заповнити пусті ділянки (проміжки) між сусідніми елементами – тобто працюємо зі швами. При роботі зі швами слід чітко дотримуватися інтервалів між елементами. По мірі виконання робіт бруківку необхідно вирівнювати, усі виявлені відхилення ширини проміжків повинні коригуватися. Наявність відступу між сусідніми плитками дозволяє їм взаємодіяти між собою, що сприяє розподілу навантаження. Шви також є гарним методом приховання незначних допустимих відхилень розмірів бетонних елементів і компенсують можливі фізичні зміни елементів (наприклад, зміна розміру, через температурні коливання). Якщо укласти бруківку занадто тісно - матеріал для заповнення швів не буде виконувати своїх функцій. Внаслідок цього можливе утворення потертостей і тріщин на гранях і кутах бетонних елементів, а також загальне руйнування бруківки, особливо під дією навантажень і погодних умов. Часто ці нищівні процеси починаються і стають помітними одразу після ущільнення замощеної поверхні. Матеріал для заповнення швів має створювати і підтримувати еластичну взаємодію та перерозподіл надмірних навантажень між бетонними елементами. Для цього найкраще підходить сухий білий промитий пісок (без цементних та будь-яких інших домішок) фракції 0-2 мм. На противагу - крупнозернистий пісок може застрягати і нерівномірно заповнювати шви, а наявність домішок (наприклад, глини) — викликає появу плям на поверхні бруківки. Надмірна кількість піску після затирання швів має прибиратися перед віброущільненням поверхні, а потім, якщо залишилися пустоти вони окремо додатково заповнюються. Допускається багаторазове заповнення швів у поєднанні з поливанням їх водою, яка полегшує та пришвидшує даний процес. Розміри швівш мають бути: не менше 2-3 мм для пішохідних зон (тротуари, доріжки) та 3-5 мм для доріг, автостоянок та інших ділянок, призначених для руху транспорту. Дев'ятий крок - вібраційне ущільнення поверхні Замощену поверхню також додатково ущільнюють: по сухій та чистій бруківці проходяться спеціальною вібраційною машиною. Під час роботи з цим пристроєм обов’язково використовується гумова накладка, яка виконує амортизаційні функції та сприяє збереженню цілісності плитки. За відсутності такої накладки - віброплита може пошкодити бетонні елементи, а пісок зі швів потрапить в пористу поверхню бруківки та утворить плями. Віброущільнення ділянки проводять пошарово (кожні 15 см основи) рівномірно від країв до центру аж до досягнення планового рівня поверхні та стабільності бетонних елементів. Після цього можливе повторне заповнення швів. Після завершення усіх вищезазначених технологічних процесів поверхня замощеної ділянки повинна бути гладкою (без опуклостей та впадин), стабільною, суцільною, зі однорідними швами по ширині. Тільки така поверхня, яка відповідає цим нормам, може почати використовуватися через 20 днів. Якщо ж бруківка була неправильно змощена – вона може зазнати пошкодження або руйнування: утворення потертостей, тріщин, подряпин та інших дефектів на бетонних елементах, за які компанія не несе відповідальності. Укладання бруківки з поверхнею колор-мікс Бруківка з поверхнею колор-мікс вимагає особливої уваги. Ця технологія дозволяє отримувати продукцію з різноманітними відтінками за один цикл формування бетонної суміші. Процес змішування бетонних сумішей різних кольорів відбувається хаотично, тому кожен наступний ряд бруківки за кольором може відрізнятися від попереднього. Оскільки в одному ряді вироби можуть відрізнятися за кольором від світлого до темного з різною насиченістю - збільшується ризик утворення нерівномірно забарвленої площі. Тому при укладанні слід ретельно дотримуватися певних правил. Різниця в забарвленні елементів різних рядів бруківки з поверхнею колор-мікс (колір наска) наведена нижче. При укладанні бруківки колор-мікс необхідно брати елементи, які відрізняються за відтінками, з різних місць піддона та як мінімум із 5-ти піддонів одночасно. Якщо виникає ситуація при якій колір виробів у ряді піддона практично однаковий - необхідно дістатись до нижніх рядів піддона до бруківки, яка за розподілом кольорів відрізняється від верхніх рядів. Правильне замощення (бруківка колор-мікс) При паралельному укладанні бруківки з різних рядів п’яти піддонів розподіл світлих та темних елементів є рівномірним, площа замощення виглядає природно та гармонійно. Неправильне замощення (бруківка колор-мікс) На поверхні утворилися контрасні смуги та плями через послідовне укладанням елементів у ряди. Переходи між світлими та темними відтінками кольорів виробів надто різкі та яскраво виражені. Сподіваємося, що ця інструкція як укласти бруківку допоможе та Ви навіть зможете укласти бруківку самостійно! Читайте також «Механізоване вкладання плитки (ШКМ) за допомогою Optimas H88 TORO».

ЧИТАТИ

11КВІ

Малі архітектурні форми (МАФ)

Малі архітектурні форми (МАФ) від Art Industry Лави | Вазони | Меблі Малі архітектурні форми (МАФ) є важливими функціональними та художньо-декоративними елементами для наповнення рекреацій міського середовища. Вони створюють комфортні умови для перебування і проведення часу на вулиці. Це також прекрасний варіант доповнення та декор в сад, прибудинкову територію, парк, міську площу чи сквер. У число малих форм, які ми можемо побачити довкола себе на вулиці, входять об'єкти: ландшафтної архітектури; малих архітектурних форм; скульптурних композицій; благоустрою території. Малі архітектурні форми (МАФ) – це нескладні спорудження, які вдало доповнюють архітектуру будівель, різноманітних споруд, парків, майданчиків і вулиць. Вони вважаються елементами їх благоустрою. DIALOGUE Форми і простори До 1970-х років у багатьох містах світу розпочався перегляд якості вуличного середовища. Функцій транзитного простору стало недостатньо – вулиці мали стати безпечними місцями для зустрічей, прогулянок, обміну знаннями, культурного дозвілля та роботи. Чи можна було настільки кардинально змінити простір? Виявилося, що так, завдяки оригінальному дизайну та унікальністю архітектурних форм. АРХІТЕКТУРНИЙ БЕТОН Сучасні вимоги Матеріал, що застосовується при виробництві, повинен відповідати ряду вимог, які диктує міське середовище мікрорайону «Радужного». Тому, МАФи мають бути антивандальними, тривкими та міцними. Зовнішнє покриття повинно довго зберігати свій зовнішній вигляд, бути стійким до впливу сонячних променів чи опадів. Важливо відзначити, що сучасність диктує стиль та дизайн. Тому матеріали повинні бути здатними відтворити задум архітектора та актуальну форму. Такими матеріалами є: архітектурний бетон та склофібробетон. АНТИВАНДАЛЬНІСТЬ АНТИГРАФІТІ ЄДИНА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМА КОМПОНЕНТИ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА Будівлі | Елементи будівель | МАФ | Озеленення Будівлі – архітектурний проєкт житлового комплексу, мікрорайону. Відповідність нормам: озеленення, зонування тощо. Елементи будівель – фасадне оздоблення, вхідні групи, оздоблення комерційних зон. Озеленення - дозволяє дихати, мікрорайону. МАФи завжди вигідно доповнюють і підкреслюють елементи озеленення при формуванні міського ландшафту. МАФ – функціональні та естетичні елементи середовища, які доповнюють простір. Вуличні меблі, вазони, композиції. Вони носять завершальний характер благоустрою території. Міське середовище агресивне по відношенню до людини. Завдання дизайнерів та архітекторів – збалансувати функціонально-просторову систему мікрорайону через використання малих архітектурних форм, природних та штучних зелених просторів. Це має викликати інтерес людей до місця, де вони живуть, навчаються, працюють. Компанія Art Industry успішно працює з українськими архітекторами та дизайнерами, втілюючи сміливі та креативні ідеї. Одним із прикладів подібної роботи є створення серії малих архітектурних форм в урбаністичному стилі для одеського архітектора Михайла Реви. URBAN & MODERN Більше виробів від Art Industry Ви можете знайти у розділі «Ландшафтний дизайн та благоустрій території» Art Industry - це найкращий декор в сад, прибудинкову територію, парк, міську площу чи сквер.

ЧИТАТИ

20БЕР

Порівняльна характеристика бетонних покриттів: ШКМ, залізобетон та асфальтобетон

Порівняльна характеристика бетонних покриттів наведена нижче у табличках Фактори використання ШКМ (штучне каміння мощення) Залізобетон Асфальтобетон Строк служби Дорога, площа або будь-який інший об’єкт будівництва, при хорошій якості основи та покриття, може служити понад 30 років. Дорога, площа або будь-який інший об’єкт будівництва, при хорошій якості основи та покриття, може служити понад 30 років. Термін служби асфальтобетонних покриттів залежить від конструкції дорожнього одягу, бо з'являються тріщини через теплофізичну несумісність матеріалів покриття та основи. Можливі навантаження на поверхню Можливе будь-яке навантаження на поверхню, критична точка навантаження залежить від товщини ШКМ. Можливі навантаження та перевантаження завдяки твердості матеріалу. У разі перенавантаження, відповідно до проєктної документації, можливо: лущення, викроювання, нерівності, тріщини, відколи, вибоїни, ями, слизькість тощо. Ремонт Після ремонту покриття можуть використовуватися ті самі блоки (де робили ремонт), що знижує вартість робіт і не порушує зовнішнього вигляду дорожнього покриття. При пошкодженні ділянки можна замінювати лише цю частину території, застосовуючи спецтехніку. Щорічно становить до 2-3% загальної площі покриття. Коли серйозні пошкодження та дефекти досягають 12-15% - прийнято ремонтувати усі 100% цієї площі. Фізико-хімічні фактори ШКМ (штучне каміння мощення) Залізобетон Асфальтобетон Цикли замерзання Демонструє хорошу стійкість до циклів замерзання/відтавання. Вода не поглинається жорсткою поверхнею. Вона вбирається в температурні шви та невеликі тріщини в яких замерзання призводить до посиленого розколювання та зміщення. Внаслідок сильних морозів виникають тріщини. Вплив солей Мінімальний Якість залізобетону погіршується через постійний вплив солей. Це слід враховувати там, де часто прибирається сніг, а також в прибережних районах, де сіль міститься у повітрі та у воді. Відбувається вицвітання верхнього шару асфальтного покриття. Хімічні впливи ШКМ демонструє хорошу стійкість під впливом хімічних речовин чи нафтопродуктів. Тільки з додатковим покриттям залізобетон протистоїть багатьом матеріалам, що містять бензин (без цього залізобетон може покриватися плямами). Без додаткового покриття та під впливом деяких хімічних продуктів або нафтопродуктів, з'являються плями, які не змиваються. Естетичний фактор ШКМ (штучне каміння мощення) Залізобетон Асфальтобетон Зовнішній вигляд та дизайн Покриття виглядає сучасно завдяки різноманітній кольоровій гамі. Злегка закруглені краї каміння створюють єдину живу картину, яка урізноманітнює великі за розмірами площі, а також визначає їхню структуру. Зовнішній вигляд можна зробити привабливим (але це буде довгий та важкий процес), але успіх залежить від рівня кваліфікації майстра. Головний мінус - необхідно поєднати всі температурні шви (які важко сховати у довільному візерунку), бо вони можуть значно погіршити правильність візерунка. Асфальтобетон – масивний і не самий естетичний виріб. Через короткий проміжок часу на ньому з'являються тріщини. У разі фарбування - колір вигорає. Естетичні результати зношування та ремонту Навіть специфічні види плиток, завдяки модульній конструкції, легко ремонтуються, є відносно простими та недорогими. Можуть спостерігатись зміни кольору, але це допускається і не є критичним. Сонце поступово знебарвлює поверхню у теплому кліматі. Зміщення ґрунту може розколоти поверхню або викликати зсуви на температурних швах. Щорічно становить до 2-3% загальної площі покриття. Коли серйозні пошкодження та дефекти досягають 12-15% - прийнято ремонтувати усі 100% цієї площі. Сподіваємося, що ця порівняльна характеристика бетонних покриттів (залізобетон & асфальтобетон & промислова плитка) була Вам корисною! Читайте також «Дорожнє покриття для сильно навантажених територій (ФЕМ/ШКМ/плитка)».

ЧИТАТИ

20БЕР

Механізоване вкладання плитки (ШКМ) за допомогою Optimas H88 TORO

Optimas H88 TORO - сучасна, модернізована модель. Це універсальна машина для великих та маленьких завдань. Optimas H88 здійснює вкладання плитки (різного штучного каміння мощення) неймовірно легко та швидко в будь-яких умовах. Її маневреність дозволяє працювати на маленьких об'єктах (під'їзд до гаража, пішохідні доріжки тощо), але вона є не менш ефективною і на великих об'єктах (зони паркування, індустріальні двори або контейнерні термінали). Техніка для вкладання плитки Optimas була спеціально розроблена для швидкого та ефективного вкладання промислової та тротуарної плитки, але існують інші можливості цієї машини: вона може вкладати бордюрні блоки, затирати шви, підмітати та багато іншого. Фахівці «Камбіо» надають перевагу автоматичному та ефективному вкладанню плитки (ШКМ) за допомогою спеціальної професійної техніки, яка забезпечить естетичність та якість покриття. Штучне каміння мощення, при необхідності проведення ремонтних робіт, легко знімається, ремонтується і укладається знову. Цей вид покриття є фінансово вигідним, бо витрати на експлуатацію плиткових покриттів набагато менші, ніж на асфальт та залізобетонні покриття. Нова Optimas H88 TORO - швидка, стабільна і дуже маневрена машина для вкладання плитки. Завдяки їй, за одну зміну, можна укласти від 800 до 1000 м2. Також вона має інші привабливі характеристики: оглядовість на 360 градусів, відкритий вид на край укладання, потужний дизельний двигун, швидка гідравліка, простора та комфортна кабіна, всі компоненти та агрегати прості та доступні для сервісних робіт. За допомогою цієї машини ви зможете укласти плитку без докладання важких зусиль, швидко та бездоганно. Техінку Optimas застосовують для підготовки основи перед укладанням ШКМ. Вона зручна у використанні: ківш завжди можна зафіксувати завдяки висувному гальму, а сталеві відбійники на роликах запобігають попаданню піску на рейки або бордюр. Додаткові характеристики Optimas H88 TORO Потужність двигуна 25 кВт Транспортна ширина 1.35 м Режим управління H/F Довжина зажиму 1.4 м Вага 1200 кг Серія моделі H Довжина транспорту 3.9 м Транспортна висота 1.95 м Ширина зажиму 1.4 м Саме тому «Камбіо будсервіс» у своїй роботі використовує нову машину Optimas, забезпечуючи більш якісну підготовку території під укладання ШКМ. Результат - ідеально рівна поверхня. «Камбіо будсервіс» – єдиний власник двох таких машин у м. Одесі. Компанія має цілий автопарк іншої спецтехніки, необхідної для укладання штучних каменів мощення. Сподіваємося, що ця інструкція як укласти бруківку допоможе та Ви навіть зможете укласти бруківку самостійно! Читайте також «Пошагова інструкція: як якісно укласти бруківку?».

ЧИТАТИ

11ЛИС

Укрзалізниця побудує експериментальну платформу для пасажирів за принципом конструктора “Lego”

Філія “Центр будівельно-монтажних робіт і експлуатації будівель і споруд” АТ “Укрзалізниця” в поточному році планує почати будівництво нової експериментальної платформи на остановочном пункті Вишняки, який знаходиться на ділянці Київ-Фастів. “Експериментальність платформи полягає в тому, що для її зведення будуть потрібні нові залізобетонні конструкції, які до цього жодного разу не використали в будівництві пасажирських платформ. Вони дуже схожі на звичайні стінові фундаменти, але мають у своїй формі певний елемент з’єднання, що дозволяє виробляти монтаж за принципом конструктора Lego “, – пояснив начальник відділу планування та організації будівництва філії АТ УЗ Антон Колесник. Також повідомляється, що нова платформа буде відрізнятися габаритами. Так, її ширина становитиме 4 м, довжина – 210 м (для зупинки восьми вагонів), а висота в 1,1 м над рівнем головки рейки дасть можливість заходити з платформи відразу в вагон. Крім того, нова конструкція буде мати пандус для вільного доступу маломобільних груп населення та навіси з лавками для сидіння. Відзначається, що будівництво планується закінчити в поточному році, проте на терміни можуть впливати як погодні умови, які безпосередньо впливають на технологічні процеси, так і обмеження, пов’язані з карантинними заходами. За матеріалами – Центр транспортных стратегий

ЧИТАТИ